Технологія ручного полірування. Полірування нержавіючої сталі та кольорових металів - процес оздоблення, під час якого подряпини і потертості з поверхні видаляють до отримання дзеркального вигляду, виконується за допомогою абразивних паст і тканинних, сизалевих або повстяних полірувальних кругів. Як привід може застосовуватися болгарка, дриль, токарний верстат, шуруповерт, гравер, але найчастіше використовують точильний верстат. Ручне полірування виглядає наступним чином. На круг наноситься паста й оператор обертає деталь по круговій траєкторії. При цьому існує два основних типи руху: проти напрямку кола, із середнім або сильним тиском і у напрямку обертання кола із середнім або слабким тиском. У першому випадку поверхня вийде гладка, однорідна, з приглушеним блиском, а в другому яскрава, дзеркальна і блискуча. Крім того, деталь безперервно повинна переміщатися вперед і назад уздовж краю кола для рівномірного розподілу абразиву і рівномірного зносу тканини. Часто майстри виконують ще й обертання зап'ястям під час руху деталі та її повертання на 45-90°, щоб стирання не було односпрямованим. Швидкість обертання і тиск - два елементи, які працюють у зв'язці, щоб забезпечити найкращу обробку. Тиск має бути таким, щоб полірувальний круг злегка розходився в сторони в точці контакту. Недостатній тиск не забезпечує процес полірування, а надлишковий призводить до зниження швидкості обертання, загоряння або руйнування полірувальника.
Види полірувальних кругів. Крім зовнішнього діаметра, товщини, посадкового отвору, полірувальники виготовляються ще й з різних матеріалів, причому кожен з них має свої особливості. До найпопулярніших видів кіл належать сизалеві, повстяні (фетрові) і тканинні: муслінові та фланелеві.
Сизалеві круги виготовляють з натурального грубого «мотузкового» волокна, яке під час тертя розпускається, утворюючи свого роду щітку. Вони застосовуються для початкової обробки з грубозернистими абразивними речовинами і дуже швидко «зрізають» метал, що виступає, видаляючи грубі подряпини після шліфування, і вимагають постійного додавання полірувальної пасти через короткі інтервали, наприклад, кожні 30-60 секунд. Сизалеві круги можуть бути комбінованими, зшитими разом із бавовняною тканиною або обробленими зануренням у спеціальні смоли для максимально агресивної обробки.
Муслінові круги виготовляють із бавовняної тканини. Найчастіше їх зшивають з інтервалом ¼ дюйма за круговою спіральною схемою до зовнішнього краю. Що щільнішим є спіральне шиття, то твердішим (щільнішим) стає коло, а отже, до нього можна застосувати більший тиск. Згодом коло стирається, зменшується в діаметрі і робочий край наближається до строчки. Зовнішню строчку видаляють і використовують полірувальник далі. Видалення строчки також робить коло менш щільним, це використовують коли потрібна м'якша поверхня. Вільні муслінові кола для фінальних оздоблювальних робіт не прошиті та мають лише один круговий рядок навколо внутрішнього отвору. Завдяки своїй м'якості вони повторюють форму оброблюваної деталі, що робить їх ідеальним рішенням для полірування вигинів, контурів і будь-яких інших незручних кутів і канавок. Жорсткість мусліновим колам додає не тільки більш щільна прошивка, а й занурення в спеціальні розчинники на основі смол. Такий розхідник можна розрізнити за кольором (за ступенем твердості від твердого до м'якого): синій, помаранчевий, жовтий, білий. М'які фланелеві полірувальники виготовляють з вибіленої муслінової тканини після ворсування. Вони дають змогу отримати ультра-високий блиск та ідеальну дзеркальну обробку.
Чищення полірувальних кругів. Якщо кількість пасти, використовуваної за раз, перевищує норму, то коло стає перезмазаним і навколо деталі з'являється чорна плівка з суміші зайвої пасти і відходів обробки. Бруд, зрізаний з виробів, негативно впливає на ефект полірування, викликаючи опіки, тьмяність і навіть подряпини. Видалити скупчення бруду, металевий пил і скуйовдити (розпушити) робочу частину кола, для кращого прилипання пасти, допоможе щітка-граблі. Для цього вмикають інструмент, щоб почати обертання. Підносять робочу частину пристосування до полірувального круга і з легким притиском водять уперед і назад по його поверхні. Якщо волокна зі злиплих стають розпушеними, навіть попри те, що продовжують залишатися брудними, то робота з очищення виконана. Для більш ретельного очищення використовують розчин гарячої води з кількома краплями аміаку та ультразвукову ванну.
