Всі інструменти цієї групи можна умовно розбити на дві категорії. У першій, як засіб для розмітки, виступає звичайний олівець, за допомогою якого наноситься паралельна лінія уздовж базової, поверхні. Така лінія є попередньою і зазвичай потребує подальшого коригування. Інструменти другої групи вже оснащені маркувальним штифтом, плоским або роликовим ножем, що дозволяє наносити вузьку і більш точну лінію, яку можна брати за основу при роботі зі стамесками, пилами і т. д.
Штифтові рейсмуси, крім самої голки-чертилки, з загостреним наконечником для розмітки, мають ще 2 основні частини. Це рухома колодка-корпус, наймасивніша деталь, яка опорною площиною прилягає до краю матеріалу і не дає заданому розміру збиватися. І штанга-стрижень, зазвичай з градуювальною шкалою для чіткого позиціонування вильоту голки, що встановлюється в корпус і має довжину 20-40 см для охоплення заготовок різної ширини. Чим довше штифт, тим більше повинна бути опорна частина колодки, тому що велика пляма контакту обмежує виникнення коливань при проводці.
Як правильно користуватися. Насамперед майстер повинен переконатися, що базова сторона стругана, має чітку геометрію і її не повело при сушінні або від тривалого зберігання. Оскільки розмічальні рейсмуси є копіювальними інструментами вони будуть переносити всі недоліки (опуклості і увігнутості) базової сторони. Виставивши розмір, опорну площину підстави притискають до торця дошки і ковзаючим рухом, виключивши всі гойдання як у вертикальній, так і в горизонтальній площині, роблять паралельний надріз. Тиснути не потрібно і замість одного потужного надрізу краще виконувати кілька легких. Важливо, щоб заготівля в цей момент була сильно притиснута рукою до верстата або зафіксована струбцинами.
Недолік штифтового рейсмуса полягає в тому, що при русі навіть дуже гостро заточеною голки уздовж волокон деревини, в місці їх перетину, голку завжди буде трохи відводити в бік повороту волокна. Поперек волокна він працює краще, але лінія все одно буде трохи рваною.
Рейсмуси для розмітки з диском.
Інструмент, у якого в ролі робочої частини виступає круглий ніж, залишає лінію тонше волосинки і з нею комфортніше працювати, ніж з товстою смугою від олівця. Роликове лезо глибше врізається в деревину, легше переміщається по ній і ефективно прорізає волокна незалежно від їх розташування. Крім цього ножові рейсмуси часто мають мікро регулювання або функцію точного підстроювання розміру. Зовні такі моделі відрізняються наявністю двох затискних гвинтів, одним з яких регулюється швидкий, але не точний, а орієнтовний виліт ножа, а мікропідстроюванням другого розмір підганяється до десятих часток міліметра.
При виборі інструменту зверніть увагу на те як кріпиться ніж. Якщо ролик є закінченням штанги і гвинт, який його фіксує, не виступає, то рейсмус можна використовувати як глибиномір при вибірці пазів стамескою (фіксується глибина і опорною частиною колодки ковзають по верхній площині). Моделлю у якій головка гвинта виступає за межі ролика таке зробити не вийде. Ножі виготовляються із загартованої сталі, є змінною частиною конструкції і їх ресурсу вистачає на весь термін експлуатації інструменту. Заміну зазвичай виконують не через те, що вони затупилися, а через неакуратне поводження, наприклад, після падіння.
Рейсмус для розмітки пазів. Має два стрижня (плеча). Перевага над базовим інструментом полягає в тому, що на ньому можна виставити відразу 2 розміри. Для цього в корпусі виконано 2 наскрізних отвори і нарізана різьба для штифта, при закручуванні якого ці розміри жорстко фіксуються. Ролики мають односторонню заточку і в залежності від того, що маркується шип або гніздо, їх плоскі частини можна виставити так, щоб вони дивилися всередину або назовні. Розмітка виконується аналогічним чином, як і інструментом з одним роликом, але ліній виходить дві. Для стандартних робіт одне плече зсувається до упору і ролик йде в виїмку корпусу.
Поради щодо використання.
Ніколи не рухайте роликовий рейсмус від себе. Ріжучий елемент кріпиться гвинтом і рух вперед від працівника викликає розкручування різьблення і "гуляння" ножа.. Щоб виключити травму, викликану зіскакуванням ріжучого елемента з краю заготовки, ніколи не тримайте палець на лінії різу. Визначити центр заготовки можна не тільки зробивши лінійкою завмер її ширини, а потім розділивши на два. Точніше і швидше це робиться за допомогою рейсмуса. Від обох базових сторін проводять короткі лінії, кожна з яких трохи заходить за центральну, а потім вже роликом легко потрапити в середину між ними і виконати проводку. Якщо накреслену лінію важко розгледіти, то візьміть дуже гострий олівець, помістіть його кінчик під невеликим кутом і потягніть уздовж розрізу. Це залишить трохи графіту на обох краях розрізу, а для отримання ще більш тонкої лінії провести по межі гумовим гумкою і зітріть зайвий графіт. Видимим залишиться лише той, який потрапив в поглиблення. При роботі зі штифтовим рейсмусом не тримайте штангу перпендикулярно дошки, а трохи нахиліть. Інструмент перестане стрибати при проході над кожним волокном, а лінія стане тонкою, чіткою і менш рваною.
