Кувалди

Слюсарна кувалда має схожу конструкцію з молотком, але з більшою масою бійка. Вага інструменту може досягати 16 кілограм, а довжина рукоятки до 1,2 метра. Ударна частина виготовляється зі сталі марок 40, 45, 50, У7, шляхом кування. Робоча поверхня загартовується на глибину 30 міліметрів, забезпечуючи твердість не менше 39,5 HRC. Термічна обробка дає можливість отримати істотну зовнішню твердість, при внутрішньої пружності і, одночасно, в'язкості металу. Сприяє частковому гасінню відскоку кувалди, при цьому, підсилює удар.

Щоб ще більше послабити відскік, бійки роблять не суцільними, а порожніми, з дробом або сталевими кульками всередині.

Види бойків.
Поділяють на три види :
- Гостроносі: поздовжні і поперечні. У поперечній бойок з одним клиновидним краєм і закругленим вістрям. Поздовжня - паралельне рукоятці розташування клина. Протилежна, ударна частина в формі квадрата. важать від 3 до 8 кілограм.
- Молоток-кувалда володіє схожими формами, але меншою вагою, який досягає 1-3 кілограми (народне шазва "кулачок").
- Тупоносий, найпотужніший. Маса ударної частини досягає 16 кілограм. Найпопулярніші 5-10 кілограмові моделі.

Види рукояток.
Найчастіше ручка має в поперечному перерізі форму овалу. На відміну від молотка, вона потовщується до бойку. Робиться це, по-перше, з метою безпеки, щоб при промаху будівельна кувалда не захоплювала за собою працівника, а вислизала з рук. А по-друге, ударна частина не зможе злетіти, на відміну від конструкції з використанням расклінівающіх деталей.

Дерев'яну рукоятку з приблизно однаковим перетином по всій довжині, можна назвати класичною. Однак зараз застосовують і інші матеріали.
Основною якістю ручки є ступінь гасіння віддачі і багато виробників стали їх створювати їх фібергласу, армованого скловолокном. Багато з них анатомічної форми і покриті шаром латексу або м'якої гуми.

Дерев'яні виготовляються з в'язких і твердих порід дерева: клен, береза, граб, бук і кизил. Співвідношення малого діаметру овального перетину до більшого становить 1 до 1,5. Протилежний від бойка кінець повинен бути в півтора рази тонше. У ручку кувалди, на дві третини посадкового гнізда, забивається сталевий клин, розпирає дерево. Таким чином, досягається максимальна надійність скріплення інструменту з рукояткою.